Чи зношує файл підкачки SSD: арифметика, що закриває питання

Забрати файл підкачки зі SSD у 2010-му ще можна було виправдати, нині це чистий фольклор. Гарантований ресурс накопичувача, що вимірюється терабайтами запису, у тисячі разів більший за те, що файл підкачки пише за рік, — ось арифметика.

Звідки взявся міф

Ранні SSD цієї обережності заслуговували. Перші споживчі накопичувачі 2008–2012 років виходили з маленьким запасом живучості NAND і недозрілою прошивкою вирівнювання зносу, тож кожен уникнутий запис справді рахувався, а перенесення файлу підкачки на обертовий диск було розумною пересторогою. Далі порада застигла в часі й далі гуляла інтернетом, коли залізо під нею вже повністю змінилося.

Сучасні споживчі накопичувачі — інший біологічний вид. Звичайний TLC-диск на 500 ГБ несе гарантований ресурс 150–300 TBW — терабайтів запису на весь термін життя, — а типовий цикл заміни системного SSD вимірюється роками саме такого навантаження. Число, яке має значення, надруковане у специфікації; фольклор у специфікації не друкують.

Арифметика, якої ніхто не рахує

Порахуймо те, що міф ніколи не рахує. Трафік файлу підкачки на звичайному десктопі з достатньою пам'яттю — одиниці гігабайтів на день, і навіть важкий випадок — прання навантаження на 8 ГБ — це 10–20 ГБ запису на день. Візьмемо 20 ГБ на день, щодня, цілий рік: вийде близько 7 ТБ запису на рік.

Гарантований ресурс типового споживчого SSD на 500 ГБ: 150–300 TBW
Реалістичний трафік файлу підкачки: 1–10 ГБ на день; 20 ГБ на день — важкий випадок
20 ГБ на день цілий рік ≈ 7 ТБ запису — той самий важкий випадок
150 TBW ÷ 7 ТБ на рік ≈ 20+ років важкого режиму до вичерпання гарантованого ресурсу
Справжні диски часом переживають свій TBW: гарантійна цифра — це підлога, а не дата смерті
Правда про вашу машину: атрибут SMART Percentage Used у CrystalDiskInfo або фірмовій утиліті диска

Чим насправді загрожує вимикання файлу підкачки

Ліміт виділення пам'яті у Windows дорівнює встановленій пам'яті плюс файл підкачки, і застосунки резервують пам'ять саме з цього ліміту, не питаючи, скільки реально вільно. Без файлу підкачки гра чи проєкт в Adobe, що зарезервував 25 ГБ на машині з 16 ГБ, отримує відмову виділення й «недостатньо пам'яті», поки справжня пам'ять наполовину порожня. Гине й діагностика падінь: без pagefile.sys після синього екрана нема куди писати дамп, і наступний BSOD лишається загадкою за конструкцією.

А виграш дорівнює нулю, і в цьому вся асиметрія угоди. Перенесення файлу підкачки на механічний диск, щоб «пожаліти» SSD, міняє мікросекундну затримку SSD на мілісекундну HDD на кожному вивантаженні сторінки — це вимірюване уповільнення, куплене, щоб уникнути зносу, який арифметика вище вже скасувала. Залиште файл підкачки на SSD, лишіть розмір на розсуд системи, а тривогу витратьте на те, що диску справді шкодить: перегрів і заповнення під зав'язку.

Питання та відповіді

Чи варто переносити файл підкачки зі SSD?

Ні. Справжній трафік файлу підкачки витрачає зникаюче малу частку гарантованого ресурсу диска, а перенесення на HDD робить кожне вивантаження сторінки в тисячу разів повільнішим. Лишіть на SSD під керуванням системи.

Наскільки файл підкачки зношує SSD?

Типово одиниці гігабайтів запису на день, близько 1–3 ТБ на рік — менше 2% гарантованого ресурсу звичайного диска. Атрибут SMART Percentage Used покаже, що він майже не рухається.