Що таке Windows Sandbox і куди зникає його диск

Повноцінна віртуальна машина, яку не треба встановлювати

Компонент постачається як необов'язковий: увімкніть Windows Sandbox у діалозі «Увімкнення або вимкнення компонентів Windows» (optionalfeatures.exe) або однією командою DISM — і в меню «Пуск» з'явиться відповідний пункт. Вимоги скромні, але тверді: Windows Pro або Enterprise, увімкнена у мікропрограмі віртуалізація, щонайменше 4 ГБ оперативної пам'яті і два ядра, плюс гігабайт-другий вільного місця під робочі файли.

Ви отримуєте чисту, неактивовану Windows у вікні, де мережа, буфер обміну і копіювання працюють одразу з коробки. Під капотом це справжня легка віртуальна машина на гіпервізорі Hyper-V — не контейнер і не віддалений сеанс, — просто така, що при закритті робить вигляд, ніби нічого й не було.

Куди дівається дисковий образ і чому він зникає

При запуску пісочниця монтує недоторканий образ системи лише для читання і будує тимчасовий шар поверх нього — одноразовий VHDX — для всього, що ви робите всередині. При вимкненні цей шар знищується за задумом, і тому машина, якою ви щойно користувалися, випаровується разом з усіма файлами.

• Базовий образ — чистий знімок Windows: пісочниця не бачить ні ваших програм, ні ваших файлів
• Усе, що ви робите всередині, потрапляє в тимчасовий VHDX, який існує лише поки пісочниця запущена
• При закритті шар знищується цілісно: не виживають ні файли, ні зміни реєстру, ні встановлені програми
• Копіювання через буфер обміну і підключені папки — єдині легальні способи щось зберегти
• Після збою або вимкнення живлення залишки робочих файлів у тимчасових папках можна видалити за закритої пісочниці
• Не переносьте туди справжню роботу: сесія пісочниці — поганий дім для того, що знадобиться завтра

Коли вона потрібна, а коли краще повноцінна віртуалка

Золота середина — коротка підозріла робота: відкрити той сумнівний інсталятор, перевірити завантаження, що обіцяє занадто багато, перейти за посиланням, яке не хочеться віддавати основному браузеру. Сесія коштує вам хвилини, а радіус ураження — нульовий. Конфігураційний файл .wsb дозволяє закрутити гайки далі: вимкнути мережу, вимкнути віртуальний GPU, підключити одну папку в режимі лише читання — правильна поза для справді ворожих файлів.

Вона — не другий комп'ютер. Тут немає збережуваного знімка, немає стану між запусками, немає способу поставити свій набір інструментів раз і повторно використати його; для цього чесна відповідь — повноцінна віртуальна машина (або WSL для Linux-роботи). Якщо перевірене треба зберігати — зберігайте у віртуалці; якщо треба гарантувати зникнення — це й є вся робота пісочниці.

Питання та відповіді

Читайте також